Ірина Дерюгіна у другій половині 1970-х майже не залишала суперницям шансів у багатоборстві. За чотири роки вона лише раз не виграла головну дисципліну на турнірах, у яких виступала, а згодом стала єдиною в історії СРСР дворазовою абсолютною чемпіонкою світу.
До збірної Радянського Союзу з художньої гімнастики Дерюгіна потрапила у 1972 році. Спочатку вона домінувала на внутрішніх змаганнях, де п’ять разів ставала абсолютною чемпіонкою СРСР і стільки ж разів вигравала Кубок Радянського Союзу.
Ще чотири рази спортсменка перемагала на Кубку Інтербачення. Після успіхів на внутрішній арені Дерюгіна закріпила статус однієї з найсильніших гімнасток світу.
На чемпіонаті світу 1977 року в швейцарському Базелі вона виграла багатоборство та вправи зі стрічкою. Ще дві срібні медалі українка здобула у вправах з обручем і м’ячем.
Через два роки на світовій першості в Лондоні Дерюгіна знову стала найкращою у багатоборстві. Крім того, вона виборола золото у вправах із булавами, срібло зі стрічкою та бронзу з м’ячем.
Саме дві перемоги поспіль у багатоборстві зробили її унікальною для радянської художньої гімнастики. Ніхто інший у СРСР не зміг двічі стати абсолютною чемпіонкою світу.
Особливо показовим був період із 1975 до 1979 року. За цей час Дерюгіна лише одного разу програла багатоборство на змаганнях, у яких брала участь.
Її спортивна кар’єра могла тривати довше, однак у 1979 році вона зазнала серйозної травми. Це наблизило завершення виступів на найвищому рівні.
Після цього Дерюгіна перейшла до тренерської роботи. Уже як наставниця вона виховала кілька поколінь українських гімнасток, серед яких були чемпіонки світу та призерки Олімпійських ігор.
Водночас у власній колекції Дерюгіної немає олімпійських медалей. Причина не пов’язана з її результатами: художня гімнастика з’явилася в програмі Олімпійських ігор лише у 1984 році, вже після завершення її кар’єри.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
